1. Словник української мови в 11 томах

голяка

ГОЛЯКА́, присл., розм. Без одягу; гольцем.

[Гола відьма:] І пудра й плаття нас ляка, То — баб’яче вже діло; Сиджу на цапі голяка — Любуйте всі на тіло! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голяка — голяка́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. голяка — пр., голяком, гольцем, обр. як мати вродила, в костюмі Еви. Словник синонімів Караванського
  3. голяка — присл., розм. Без одягу; гольцем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голяка — ГОЛЯКА́, присл., розм. Без одягу; гольцем. Малий голяка стрибав по мокрій траві за скелею, цокотів зубами і приказував: – А мені не холодно! А мені не холодно! (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. голяка — ГО́ЛИМ присл. (без одягу), ГОЛЯКА́ розм., ГОЛЬЦЕ́М розм. — Його голим на терниння поклади — і то спатиме. Воляча шкура (Григорій Тютюнник); Звісив (Хабляк) наперед руки з паперовим жмутком і так стояв, ніби голяка перед медичною комісією (В. Словник синонімів української мови
  6. голяка — Голяка нар. 1) Нагишомъ. По кропиві голяка. 2) Въ неразведенномъ видѣ, цѣльнымъ. Він спирт голяка п'є. Словник української мови Грінченка