1. Словник української мови в 11 томах

гордівниця

ГОРДІВНИ́ЦЯ, і, ж., розм. Жін. до гордівни́к.

Спитала б, може, люба гордівниця: «А хто сей красень, що іде з відерцем?» (Л. Укр., IV, 1954, 270);

Чом проходиш мимо, строга гордівниця, Школи ремісничої краща випускниця? (Забашта, Нові береги, 1950, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гордівниця — гордівни́ця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. гордівниця — -і. Жін. до гордівник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гордівниця — ГОРДІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до гордівни́к. Чи вона його як уразила в серце, та гордівниця, чи він роздумавсь, а вже проводить з юлиці [вулиці] Оринку до самої хати (П. Куліш); Спитала б, може, люба гордівниця: “А хто сей красень, що іде з відерцем?... Словник української мови у 20 томах
  4. гордівниця — Гордівниця, -ці ж. Гордая женщина. Словник української мови Грінченка