1. Словник української мови в 11 томах

горопашний

ГОРОПА́ШНИЙ, а, е, розм. Який живе в горі, біді; бідолашний.

— Приліг би ти, синку, відпочив трохи, ще ж час є. То ж, певно, находився, .. намерзся, горопашний (Збан., Єдина, 1959, 34);

// Сповнений горем, бідою.

— Отже, брате, періщило мене всю цю горопашну мандрівку (Козл., Весн. шум, 1952, 101).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горопашний — горопа́шний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. горопашний — -а, -е, розм. Який живе в горі, біді; бідолашний. || Сповнений горем, бідою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горопашний — ГОРОПА́ШНИЙ, а, е, розм. Який живе в горі, стражданнях; бідолашний. Тяжкі умови підокупаційного побуту не давали його батькам підстав сподіватись на щось путяще для свого горопашного первістка (С. Словник української мови у 20 томах
  4. горопашний — див. бідний; бідолаха; нещасливий Словник синонімів Вусика
  5. горопашний — НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. горопашний — Горопашний, -а, -е Горемычный. Желех. Словник української мови Грінченка