1. Словник української мови в 11 томах

господарювати

ГОСПОДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. Займатися господарством (у 3, 5 знач.); вести господарство.

Селяни всі радили мені вертати в село, господарювати (Фр., IV, 1950, 295);

Що й казати — славно колгоспники живуть, славно й господарюють (Колг. Укр., 11, 1957, 47);

// Займатися господарською діяльністю, керувати яким-небудь господарством.

— Хіба пани та підпанки вміли господарювати? З чужої праці жиріти — ото їхня робота (Жур., Вечір.., 1958, 358);

— Отак його [голову] й возить районне керівництво з колгоспу в колгосп! З одного колгоспники потурять за нездатність господарювати — другому сватають! (Вишня, І, 1956, 391).

2. Вести домашнє господарство, виконувати різні домашні роботи.

А тато на роботі, Він в шахті комбайнер. Сама господарюю У домі я тепер (Бойко, Ростіть.., 1959, 40);

// Старанно і діяльно наводити порядок де-небудь; порядкувати.

Годиною пізніше він уже господарював у роті. Мав собі і тут чимало клопоту (Гончар, III, 1959, 326).

3. Робити що-небудь за власним розсудом, безцеремонно розпоряджатись у чиємусь господарстві.

Братова на мене й накинулась: — Се, — каже, — як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! (Вовчок, І, 1955, 5);

І в лісі, що був годувальником і смерда, і тесляра-ремісника, господарювали чужинці (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 292).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. господарювати — господарюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. господарювати — г. ґаздувати господарити, зап. хазяювати; (у хаті) порядку вати, поратися по хазяйству; (у чужій хаті) хазяйнувати; (над світом) панувати. Словник синонімів Караванського
  3. господарювати — -юю, -юєш, недок. 1》 Займатися господарством (у 3, 5 знач.); вести господарство. || Займатися господарською діяльністю, керувати яким-небудь господарством. 2》 Вести хатнє господарство, виконувати різні домашні роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. господарювати — ГОСПОДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. Займатися господарством (у 3, 5 знач.); вести господарство. Селяни всі радили мені вертати в село, господарювати (І. Франко); Я, як ви знаєте вже, маючи шматочок власного ґрунту, іду на село господарювати (М. Словник української мови у 20 томах
  5. господарювати — I возитися (з чим), ворочатися (я ще ворочаюсь), газдинити (ж.); ґаздувати, господарити, доглядати (за чим), доматарствувати, клопотатися (чим), крутитися (біля чого), мастакувати, мастикувати, орудувати (біля чого), падкувати (коло чого)... Словник синонімів Вусика
  6. господарювати — ВОЗИ́ТИСЯ розм. (займатися чимсь клопітним, що вимагає багато часу), ВОВТУ́ЗИТИСЯ розм., ДОВБА́ТИСЯ, ДОВБТИ́СЯ розм., КОПА́ТИСЯ розм., ДЛУ́БАТИСЯ розм., ПО́РПАТИСЯ розм., ПО́РПЛИТИСЯ розм., ПО́РПЛЯТИСЯ розм., МОРО́ЧИТИСЯ розм., ВОЛОВО́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  7. господарювати — Господарюва́ти, -рю́ю, -pю́єш, -pю́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. господарювати — Господарюва́ти, -рю́ю, -єш гл. 1) Владѣть, хозяйничать. ЗОЮР. І. 97. А хто дома, той господарює. н. п. Та що ж з тієї хати, коли там господарює лихо та недоля. Левиц. І. 254. 2) Господствовать. Словник української мови Грінченка