граматка
ГРАМА́ТКА, и, ж.
1. заст. Буквар.
Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Мирний, І, 1954, 152);
Романко налапав на полиці стару, заяложену граматку, і хлопці подались у стодолу. Почалось вчиття (Коцюб., І, 1955, 100).
2. церк. Поминальна книга або поминальний список.
Маруся поставила до гурту і свою мисочку і граматку батюшці подала, щоб пом’янув її родичів (Кв.-Осн., II, 1956, 77);
— Якби й ми несподівано наскочили, то не встиг би той ваш Наливайко і в граматку записатись (Ле, Наливайко, 1957, 66).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- граматка — 1. заст. Буквар. Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кирилком граматку (Панас Мирний). 2. церк. Поминальна книга; поминальний список. – Я вивчила напам’ять в граматці усі гріхи, то й досі пам’ятаю од слова до слова (І. Літературне слововживання
- граматка — -и, ж. 1》 заст. Буквар. 2》 церк. Поминальна книга або поминальний список. Великий тлумачний словник сучасної мови
- граматка — ГРАМА́ТКА, и, ж. 1. заст. Буквар. Діждали неділі, і Іван Федорович сходив до дяка і договорив за два мішки пшениці вивчити з Кириликом граматку (Панас Мирний); – Ви й досі не забулись, скільки тих смертельних гріхів? – спитав Радюк. – Авжеж, не забулась!. Словник української мови у 20 томах
- граматка — Грама́тка, -тки, -тці; -ма́тки, -ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- граматка — Граматка, -ки ж. 1) Азбука, букварь. Аз-буки, бери граматку в руки. Ном. 2) Поминальная книжечка. Наняли тут по йому панахиду і у граматку свою записали. Кв. Словник української мови Грінченка