гребнути

ГРЕБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., неперех. і перех. Однокр. до гребти́ 1, 2, 4

І не встиг учитель отямитись, як Мар’ян з усієї сили гребнув, і човен з розгону врізався в човник (Стельмах, Хліб.., 1959, 523);

Селянин у короткій свитці сіпнув за повід, кінь змахнув красивою головою, гребнув копитом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 27);

Рудий гребнув товстими набряклими пальцями кілька цигарок і одразу подобрішав (Добр., Тече річка.., 1961, 294).