1. Словник української мови в 11 томах

гренадер

ГРЕНАДЕ́Р, а, ч. У російській та деяких іноземних арміях — солдат або офіцер добірних (за високим ростом) піхотних чи кавалерійських частин (спочатку — солдат, спеціально підготовлений для ручного гранатометання).

Обставини врятували Івана від нерівного шлюбу: його покликали на військову службу прямісінько в гренадери (Ю. Янов., II, 1954, 119);

— Зріст — дурниця. Не гренадером же готуєшся стати? (Донч., V, 1957, 250).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гренадер — гренаде́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гренадер — -а, ч. У російській та деяких іноземних арміях – солдат або офіцер добірних піхотних чи кавалерійських частин. Великий тлумачний словник сучасної мови