1. Словник української мови в 11 томах

громіздкий

ГРОМІЗДКИ́Й, а́, е́. Який займає багато місця; дуже великий, важкий.

В цей час затарабанив телефонний дзвінок, начальник поморщився, підійшов до громіздкої коробки, зняв трубку (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 236);

У нього велике опукле чоло і весь він громіздкий не по літах (Довж., Зач. Десна, 1957, 563).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. громіздкий — громіздки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. громіздкий — -а, -е. Який займає багато місця; дуже великий, важкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. громіздкий — див. Великий; гладкий Словник синонімів Вусика
  4. громіздкий — ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла — значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Й розм. рідко, ГИ́РЯВИЙ діал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Й рідше (про людину). Словник синонімів української мови