груди

ГРУ́ДИ, е́й, мн.

1. Передня частина тулуба від шиї до живота.

Голова її сумно схилилася на груди, руки опустилися донизу (Мирний, І, 1954, 46);

Води тут було небагато, і людина стояла у воді по груди (Смолич, І, 1958, 78);

// Грудна порожнина, що вміщує серце і легені.

У Євгенія широко дихали груди, блищали очі (Фр.,УІІ, 1951, 248);

— Таки здорово, — зітхнув Мірошниченко. — Як сказав Кульницький про землю, — здається, не десятини, а серце вийняв з грудей (Стельмах, II, 1962, 143);

*Образно. Працівники морів Крають сині простори Грудьми кораблів (Рильський, І, 1956, 109);

*У порівн. Я бачу.., як дихає вода і ледве здіймає, неначе груди, руду кору ряски (Коцюб., II, 1955, 265);

// перен. Грудна порожнина як місце, де зосереджені душевні переживання.

Огей вдихав свіже, весняне повітря і почував, як його груди сповнюються радісним, бадьорим струмом (Досв., Вибр., 1959, 368);

Іван вилами перевертав гній, а в грудях наростала злість на пана (Чорн., Визвол. земля, 1959, 26).

Ди́хати (дихну́ти) на по́вні (на всі) гру́ди — глибоко вдихати повітря.

*Образно. Підкорені під ноги, вже вороги не встануть. Дихни на повні груди, народе любий мій! (Тич., II, 1957, 10);

На по́вні гру́ди — про велику силу якоїсь дії.

Гармати бухали на повні груди (Перв., II, 1958, 66);

Обороня́ти (закрива́ти) грудьми́ — мужньо битися, захищати кого-, що-небудь.

Грудьми обороняючи свою радянську Вітчизну, наша вовіки славна Армія не тільки прогнала з рідної землі загарбницькі полчища.., але й подала руку братньої допомоги народам-сусідам (Рильський, III, 1956, 49).

2. Молочні залози жінки.

Голубе світання виразно охоплює її доладну постать, полохливі лінії високих грудей (Стельмах, І, 1962, 106);

*У порівн. Тучна земля диха на неї теплом, як колись мамині груди (Коцюб., II, 1956, 42).

Відлуча́ти (відлучи́ти) від груде́й див. відлуча́ти.

3. Верхня передня частина одягу.

У сорочках усі груди повишивала [Галя], квітками унизала (Мирний, II, 1954, 250);

Ось вона підвелась і поглянула у свічадо. На грудях у неї блищала брошка (Л. Укр., III, 1952, 486).