грунтовка
ГРУНТО́ВКА, и, ж., жив., спец. Перший нижній шар фарби на полотні картини, на предметі, що є основою, на яку наносять інші фарби при малюванні або фарбуванні;
// Речовина, якою покривають полотно картини або предмет, підготовляючи їх до фарбування.
Найпростішою і особливо доступною.. грунтовкою для пап’є-маше є дуже густий крохмальний клейстер (Гурток «Умілі руки..», 1955, 43);
На поверхню, підготовлену для фарбування, наносять грунтовку (Слюс. справа, 1957, 293).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me