грунтування

ГРУНТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. грунтува́ти і грунтува́тися.

Прикладом грунтування своєї художньої мови переважно на рідних говіркових засадах є творчість буковинця гуцула Йосифа Юрія Федьковича (Пит. походж. укр. мови, 1956, 27);

Досі і в нашій країні, і за кордоном, перш ніж нанести на метал емаль, його піддають так званому грунтуванню (Веч. Київ, 6.IV 1961, 2).