1. Словник української мови в 11 томах

грізьба

ГРІЗЬБА́, ГРОЗЬБА́, и́, ж. Погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо.

Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою (Мирний, І, 1954, 114);

Батьки просьбами і грозьбами таки випровадили сина до Окунів (Стельмах, Хліб.., 1959, 548).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. грізьба — грізьба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. грізьба — грозьба, -и, ж. Погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. грізьба — Загроза, погроза Словник чужослів Павло Штепа
  4. грізьба — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови
  5. грізьба — Грізьба́, -би́, -бі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. грізьба — Грізьба, -би ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132. Словник української мови Грінченка