гуанако
ГУАНА́КО, невідм., ч. (Lата guanacus). Ссавець родини верблюдових, який має довгу шию, великі вуха та стрункі ноги; живе переважно в Південній Америці.
В Андах водяться травоїдні тварини — гуанако і менша вігонь (Фіз. геогр.., 6, 1957, 167).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гуанако — гуана́ко іменник чоловічого або жіночого роду, істота тварина Орфографічний словник української мови
- гуанако — невідм., ч. Ссавець родини верблюдових, який має довгу шию, великі вуха та стрункі ноги; живе перев. в Південній Америці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гуанако — гуана́ко (ісп. guanaco, з мови кечуа) ссавець роду лам родини верблюдових. Поширений в Південній Америці. Об’єкт мисливства. Предок свійських лам. Словник іншомовних слів Мельничука
- гуанако — Ссавець із родини лам; стада г. заселяють гори Пд. Америки; вис. у холці бл. 130 см; пращур лами та альпаки. Універсальний словник-енциклопедія