гугнявити
ГУГНЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. гугня́влять; недок., перех. і без додатка, розм. Говорити, співати нерозбірливо, у ніс.
Попи весь час співають або гугнявлять темні слова (Коцюб., II, 1955, 238);
— Ага, ага, — гугнявить старий Лука (Багмут, Опов., 1959, 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гугнявити — гугня́вити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гугнявити — Гугнявіти, гугнити, гугніти. Словник синонімів Караванського
- гугнявити — -влю, -виш; мн. гугнявлять; недок., перех. і без додатка, розм. Говорити, співати нерозбірливо, у ніс. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гугнявити — див. говорити Словник синонімів Вусика
- гугнявити — ГУГНЯ́ВИТИ (говорити, співати нерозбірливо, у ніс), ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм., ГУНЯ́ВИТИ розм. — Йду, бачу, — сидить цей страшило, гугнявить якусь пісню (О. Іваненко); — Ач, клятий, винуєшся, — незлобливо гугнить дід Овсій (Л. Юхвід); Режисер трохи гунявить (Ю. Яновський). Словник синонімів української мови