1. Словник української мови в 11 томах

гульбище

ГУ́ЛЬБИЩЕ, а, с.

1. Веселе проведення часу, що супроводиться розвагами та випивкою.

Пани перетворили Україну на місце гульбища (Тич., II, 1957, 128);

У слободі немало було розмов про Лук’яна, його гульбища та свавілля (Шиян, Гроза.., 1956, 182);

// Те саме, що гуля́нка 1.

[Охрім:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, аж луна іде, заведуть гульбище.., а мені усе те байдуже (Кроп., І, 1958, 149);

Цілий вечір з нудьги дивилася на дівоцьке гульбище — і од дітей одбилася, і дівчатам нерівня (Горд., Заробітчани, 1957, 65).

2. Місце для гулянок, розваг і т. ін., часто спеціально обладнане.

По всьому саду назбудували гульбищ, печер, халабудок і усяких панських витребеньок (Стор., І, 1957, 367);

Вузьке гульбище, оторочене ніжною дерев’яною огорожею, відрізняло дзвіницю від немічної церкви (Стельмах, Хліб… 1959, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гульбище — гу́льбище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гульбище — ГУЛЬБА див. ГУЛІ Словник синонімів Караванського
  3. гульбище — -а, с. 1》 Веселе проведення часу, що супроводиться розвагами та випивкою. || Те саме, що гулянка 1). 2》 Місце для гулянок, розваг і т. ін., часто спеціально обладнане. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гульбище — див. веселощі; гульба Словник синонімів Вусика
  5. гульбище — ГУ́ЛЬБИЩЕ (місце для гулянок, розваг), ГУ́ЛЯ́НКА, ВУ́ЛИЦЯ заст. (у селі); ГРИ́ЩЕ, І́ГРИЩЕ (перев. для ігор). По всьому саду назбудували гульбищ, печер, халабуд і усяких панських витребеньок (О. Словник синонімів української мови
  6. гульбище — Гу́льбище, -ща, -щу, на -щі; -бища, -бищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гульбище — (ст.слов.) Огороджена зовнішня тераса, майданчик на колонній або арковій галереї навколо храму, куди ведуть парадні сходи. Влаштовується над перекриттям підкліту, може охоплювати споруду з кількох боків. Архітектура і монументальне мистецтво
  8. гульбище — Гульбище, -ща с. Мѣсто гуляній, увеселительныхъ собраній, гульбище. Було гульбище на високій могилі.... Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. І. 280. У нас над річкою в ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, — пани гуляли. ХС. IV. 27. Словник української мови Грінченка