гульк
ГУЛЬК, виг., розм.
1. Уживається при вираженні несподіваності, раптовості якоїсь дії або виявлення чого-небудь.
Аж гульк — з Дніпра повиринали Малії діти, сміючись (Шевч., І, 1951, 5);
Довші дні, коротші ночі. Гульк — уже й струмок тече! (Забіла, Промені.., 1951, 136).
2. Уживається як присудок за знач. гу́лькнути.
Не забув [писар] ні про вареники, ні про яєшню, ні про Пазьку; гульк до неї на вечерю… (Кв.-Осн., II, 1956, 201);
Микола вже й сейфа замкнув, зібрався додому, а тут секретарка з приймальні гульк на двері (Кучер, Трудна любов, 1960, 209).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гульк — гульк 1 вигук незмінювана словникова одиниця розм. гульк 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- гульк — виг., розм. 1》 Уживається при вираженні несподіваності, раптовості якоїсь дії або виявлення чого-небудь. 2》 Уживається як присудок за знач. гулькнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гульк — див. шасть Словник синонімів Вусика
- гульк — Гульк меж. Глядь, вдругъ, внезапно, шасть. Грин. II. 226. Гульк назад — аж стоїть поруч чортяка. Рудч. Ск. І. 63. Аж гульк! зіма впала. Шевч. 81. Аж гульк — і в город причвалав. Котл. Ен. І. 15. А та собака між жидівське військо — гульк. Грин. II. 223. Словник української мови Грінченка