1. Словник української мови в 11 томах

гумай

ГУМА́Й, ю́, ч. (Sorghum halepense). Багаторічний кореневищний бур’ян родини злакових.

В комишах, в хащах гумаю починали нічний концерт жаби й цикади (Перв., Невигадане життя, 1958, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гумай — гума́й іменник чоловічого роду бур'ян Орфографічний словник української мови
  2. гумай — -ю, ч. Багаторічний кореневищний бур'ян родини злакових. Великий тлумачний словник сучасної мови