1. Словник української мови в 11 томах

гумористичний

ГУМОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до гу́мор 1.

Якщо автор осміює ті чи інші хиби в людині, якій він разом з тим симпатизує, то сміх його має характер гумористичний (Укр. літ., 8,1957,187);

// Пройнятий гумором; з гумором.

Брак подробиць він умів поповнювати своїми гумористичними коментарями (Жур., Звич. турботи, 1960, 37).

2. Який містить у собі гумор (у 2 знач.).

Аліна сиділа на кормі й неприховано сумувала, удаючи, що читає гумористичний журнал (Ю. Янов., II, 1954, 91).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гумористичний — гумористи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гумористичний — -а, -е. 1》 Прикм. до гумор 1). || Пройнятий гумором; з гумором. 2》 Який містить гумор (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гумористичний — Сміхотворний Словник чужослів Павло Штепа
  4. гумористичний — гумористи́чний повний гумору, незлобиво-насмішкуватий, комічний. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гумористичний — Гумористи́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гумористичний — Гумористичний, -а, -е Юмористическій. Швидко почулася і українська мова, навіть між поляками, в гумористичних оповіданнях. Левиц. І. 463. Словник української мови Грінченка