1. Словник української мови в 11 томах

гілкуватий

ГІЛКУВА́ТИЙ, а, е. Який має гілки.

Збирання [коріандру і тмину] непереобладнаними комбайнами дає малий виробіток через намотування гілкуватих стебел на бітер (Ол. та ефір. культ., 1956, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гілкуватий — гілкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гілкуватий — -а, -е. Який має гілки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гілкуватий — ГІЛКУВА́ТИЙ, а, е. Який має багато гілок. Збирання коріандру і тмину непереобладнаними комбайнами малоефективне через намотування гілкуватих стебел на бітер (з наук. літ.); Коренева система зернобобових культур стрижневого типу, гілкувата, здатна глибоко проникати у ґрунт (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах