гіменей

ГІМЕНЕ́Й, я, ч., міф. У грецькій та римській міфології — бог шлюбу.

І дівчаті Людей шукала [мати]. І найшла. Та, помолившись Гіменею В своїм веселім гінекею, В чужий веселий одвела (Шевч., II, 1953, 267);

Йон уже з санкції батькової.. носив на пальці мідяну каблучку від неї [Домніки] — це перше з пут чигаючого на парубків Гіменея… (Коцюб., І, 1955, 246).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гіменей — В поезії: хорова шлюбна пісня [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. гіменей — -я, ч., міф. У давньогрецькій міфології – бог шлюбу. Узи Гіменея уроч. — шлюбний союз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гіменей — Шлюб Словник чужослів Павло Штепа
  4. гіменей — ГІМЕНЕ́Й, я, ч., міф.: ◇ Порва́ти ланцю́г Гімене́я див. порва́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  5. Гіменей — Гімене́й іменник чоловічого роду, істота у давніх греків — бог шлюбу Орфографічний словник української мови
  6. гіменей — гімене́й (грец. Ύμέναιος) 1. У давньогрецькій міфології бог шлюбу, син Аполлона. 2. В давньогрецькій ліриці – весільна пісня. 3. Переносно – узи Гіменея – подружній союз. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. Гіменей — ланцю́г (ланцюги́, пу́та) Гімене́я, книжн., жарт. Подружні стосунки; шлюб. Тут і ті диваки, котрі зопалу, здуру порвали ланцюг Гіменея, покинули дружин своїх (М. Рудь); Носив (Йон) на пальці мідяну каблучку від неї — це перше з пут.. Гіменея (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  8. Гіменей — Гімене́й, -не́я, -не́єві (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)