1. Словник української мови в 11 томах

дволикий

ДВОЛИ́КИЙ, а, е, ДВОЛИ́ЦИЙ, я, е.

1. Який має два лиця.

2. перен. Те саме, що дволи́чний.

Дволи́кий Я́нус — підступна людина, дворушник (за ім’ям староримського бога, якого зображували з двома обличчями, зверненими в протилежні боки).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дволикий — дволи́кий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дволикий — -а, -е, дволиций, -я, -е. 1》 Який має два лиця. 2》 перен. Те саме, що дволичний. Дволикий Янус — підступна людина, дворушник (за ім'ям давньоримського бога, якого зображували з двома обличчями, зверненими в протилежні боки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дволикий — див. брехливий; хитрий Словник синонімів Вусика
  4. дволикий — ЛИЦЕМІ́РНИЙ (який приховує свої справжні думки, почуття, наміри й т. ін.), НЕЩИ́РИЙ, БРЕХЛИ́ВИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ФАЛЬШИ́ВИЙ, ЛУКА́ВИЙ, КРИВОДУ́ШНИЙ, КРИВОПРИСЯ́ЖНИЙ, КРУТІ́ЙСЬКИЙ, ДВОЛИ́КИЙ, ДВОЛИ́ЦИЙ, ДВОЛИ́ЧНИЙ рідко, ДВОЄДУ́ШНИЙ заст. Словник синонімів української мови