дворак
ДВОРА́К, рідко ДВОРЯ́К, а́, ч., іст., розм. Селянин, що працює у панському дворі; дворовий (у 2 знач.).
Нема в світі так нікому, як тим бідним дворакам (Думи.., 1941, 228);
Крутиться там ціла купа лакеїв та двораків (Фр., II, 1950, 366);
Ніхто не бачив, як о. Гервасій вже на цей раз вертався з двору, чи смутний, чи веселий; а за ним два дворяки йшло (Свидн., Люборацькі, 1955, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дворак — двора́к іменник чоловічого роду, істота селянин, що працює у панському дворі іст., розм. Орфографічний словник української мови
- дворак — рідко дворяк, -а, ч., іст., розм. Селянин, що працює у панському дворі; дворовий (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дворак — СЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві — людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т. ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст., СЛУЖНИ́К заст., СЛУЖИ́ТЕЛЬ заст., ПОСЛУ́ГА заст., ПАХО́ЛОК заст., ПОПИ́ХАЧ заст. Словник синонімів української мови
- дворак — Двора́к, -ка́; -раки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дворак — Дворак, -ка м. Дворовый человѣкъ. А чоловік ваш, небіжчик звідки був родом? — З того села, де.... дворак був. МВ. ІІ. 35. А хто любить сільські хлопці, а я люблю двораки. Грин. ІІІ. 173. ум. двораченько. КС. 1883. IV. 906. Словник української мови Грінченка