дворічка
ДВОРІ́ЧКА, и, ж.
1. Дворічна рослина або тварина.
Наступного року радгосп одержить з кожного гектара щонайменше по 19 тисяч стандартних дворічок [дерев] (Колг. Укр., 11, 1960, 1).
2. Дворічний план розвитку чого-небудь.
Країна оголосила семирічку — у ленінців з’явилась дворічка (Літ. Укр., 18.У 1962, 1).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me