дебра
ДЕ́БРА, и, рідко ДЕБР, ДЕБРЬ, і, ж., зах. Яр; улоговина.
Вони продерлися більше-менше до половини глибокості дебрі (Фр., VIII, 1952, 167);
Попри дорогу простяглася глибока, стрімка вниз дебра, заросла густою травою (Март., Тв., 1954, 244).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me