декоратор
ДЕКОРА́ТОР, а, ч.
1. Художник, який пише декорації.
Коли ж у школі відбуваються святкові вечірки.., він і столяр, і слюсар, і головний монтер, і декоратор (Вас., II, 1959, 150);
Треба б лише уяснити призначення і суть роботи режисера, художника, декоратора, гримера (Укр.. кіномист., III, 1959, 217).
2. Спеціаліст, що оздоблює вулиці, парки, приміщення тощо.
Я знаю, як турбуються за радянську людину і архітектори, і декоратори, і ми, будівельні робітники (Кучер, Дорога.., 1958, 53).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- декоратор — декора́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- декоратор — -а, ч. 1》 Художник, який пише декорації. 2》 Спеціаліст, що оздоблює вулиці, парки, приміщення тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- декоратор — Декора́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)