1. Словник української мови в 11 томах

дельфін

ДЕЛЬФІ́Н, а, ч. Велика морська тварина-ссавець з чорною спиною і білим черевом.

Дельфін зомлів, і його викинули на берег, як чорну копицю (Н.-Лев., II, 1956, 229);

— А то ще цікаво було б спіймати чорно-спинного дельфіна. Я вже не раз бачив, як вони, оті дельфіни, гралися в морі, переплигували з хвилі на хвилю (Збан., Мор. чайка, 1959,105);

*У порівн. Купка.. татар з галасом витягала з моря чорний баркас, немов якусь морську потвору або величезного дельфіна (Коцюб., І, 1955, 391).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дельфін — дельфі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дельфін — -а, ч. 1》 Велика морська тварина-ссавець із чорною спиною та білим черевом. 2》 Спосіб плавання – швидкісний різновид батерфляю, що характеризується хвилеподібним рухом зімкнутих ніг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дельфін — ДЕЛЬФІ́Н, МОРСЬКА́ СВИНЯ́ заст., розм. Матню витягли на самий берег: там дуже борсався дельфін, чи морська свиня (І. Нечуй-Левицький). Словник синонімів української мови
  4. дельфін — Дельфі́н, -на; -фі́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)