делікатно

ДЕЛІКА́ТНО. Присл. до деліка́тний 1-3.

— Не причеплять [гарбуза], то так ласкаво та делікатно випроводять з хати, — обізвалась мати (Н.-Лев., III, 1956, 37);

Він зауважив це досить коректно, делікатно, щоб запобігти і глуму з Надії і щоб вона зрозуміла, що пропозиція ії надто наївна (Баш, Надія, 1960, 128);

*Образно. До клуні делікатно зазирнула досвітня зоря (Кач., II, 1958, 373);

— А гарно там у нас у горах, у полонині! Ой гарно! Делікатно! (Фр., IV, 1950, 25);

[Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак. Пости знімати без шуму. Щоб було зовсім делікатно, одягнемо їх в німецьку форму (Корн., II, 1955, 44).