денник
ДЕ́ННИК, а, ч., зах. Щоденник.
— Я запишу в денник, що був у вас (Коб., III, 1956, 49);
Став порядкувати [учитель] свої денники (Ков., Світ.., 1960, 101).
ДЕННИ́К, а́, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня.
Хай не мучиться молодняк по стайнях, по денниках, хай бігає, вигулюється (Вишня, II, 1956, 59);
— А ось тут у нас дволіточки, — говорив він, заходячи до сусіднього денника, в якому стояла породиста кобилка (Шиян, Гроза.., 1956, 746).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- денник — де́нник іменник чоловічого роду щоденник діал. денни́к іменник чоловічого роду стійло Орфографічний словник української мови
- денник — I денн`ик-а, ч. Відгороджене місце в стайні для одного коня. II д`енник-а, ч., зах. Щоденник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- денник — де́нник 1. періодичне видання; газета (ст)||дневник 2. зошит для запису щоденних подій; щоденник (ст): Але сам бачиш, що є справи, про які не можна з ніким говорити, хіба в деннику записати (Вільде)||денничок, дневник Лексикон львівський: поважно і на жарт
- денник — ЩОДЕ́ННИК (щоденні записи індивідуального або службового характеру про події, факти; зошит або книжка для таких записів), ДЕ́ННИК зах. Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучно. Сідаю — пишу свій щоденник (С. Словник синонімів української мови
- денник — Де́нник, -ка, -кові; де́нники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- денник — Денник, -ка м. Дневникъ. Словник української мови Грінченка