1. Словник української мови в 11 томах

депутація

ДЕПУТА́ЦІЯ, ї, ж. Група обраних або виділених представників, що діє за дорученням якого-небудь колективу або організації.

Робітникам недосить посилати резолюції: обов’язково, щоб робітники влаштовували депутації до думської фракції (Ленін, 35, 1952, 83);

Слідив голодними очима [Никифор], як ішли До магістрату депутації просить Голодним праці (Фр., XIII, 1954,310);

До Відня прибула і депутація хорватів, вимагаючи відокремлення Хорватії від Угорщини (Нова іст., 1956, 159).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. депутація — депута́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. депутація — -ї, ж. Група обраних або визначених представників, що діє за дорученням якого-небудь колективу або організації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. депутація — Депута́ція, -ції, -цією; -та́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)