1. Словник української мови в 11 томах

деревце

ДЕРЕВЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до де́рево 1.

Щепи росли наче з води.., і деревця під осінь мали міцний, дебелий вигляд (Юним мічур.., 1955, 13);

Марина полила деревце з обох цеберок (Головко, Літа.., 1956, 142);

*У порівн. Зігнулась [Світлана], як.. деревце, Що десь одиноко стояло на зрубі… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. деревце — дере́вце́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. деревце — [деиреўцеи] -ўц'а, мн. -ўц'а, -евеиц' і [деиреўцеи] -ўц'а, мн. -ўц'а, -еивец' Орфоепічний словник української мови
  3. деревце — -я, с. Зменш.-пестл. до дерево 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. деревце — деревце́ різдвяна ялинка (ст): Наближалося свято Різдва, а з ним ялинка – “святе деревце”. Свято це відбувалося в той спосіб, що як всюди, так і в нас засідала ціла родина до Святої вечері... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. деревце — Деревце́, -ця́, -вцю́; -ревця́, -ве́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. деревце — Деревце, -ця с. 1) ум. отъ дерево. Червоная калинонька, білеє деревце. Мет. 64. 2) Часть плуга. 3) Свадебное деревцо. см. гільце. Словник української мови Грінченка