дерев’яччя
ДЕРЕВ’Я́ЧЧЯ, я, с., розм., зневажл. Збірн. до де́рево 2;
// Вироби з дерева.
— І з дерев’яччям пізнали мене? — Марко стукнув костурами об долівку (Стельмах, Правда.., 1961, 221).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me