1. Словник української мови в 11 томах

дерен

ДЕ́РЕН, рну, ч. Поверхневий шар грунту, вкритий травою і трав’янистими рослинами, густо пронизаний їх коренями.

Вона звеліла.. вистругать дерен і прочистити заступами доріжку (Н.-Лев., IV, 1956, 27);

// Вирізані з цього шару пласти.

Зрівняв землю, покрив дерном, Щоб ніхто не бачив, Де полягли Гонти діти, Голови козачі (Шевч., 1, 1951, 143);

Дерен для кріплення укосу [греблі] рекомендується укладати тільки восени (у вересні-жовтні), бо в жарку пору року він пересихає і гине (Довідник сіль. будівельника, 1956, 52).

ДЕРЕ́Н, у́, ч., бот. (Соrnus).

1. Кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами; кизил.

Вишні, черешні, груші, сливи угорки, тернослив, терен та дерен — все росло густими купами (Н.-Лев., II, 1956, 38);

Кизил, або дерен — стара культура. Невибаглива до грунтів, морозостійка, вона дістала досить велике поширення (Веч. Київ, 5.УІ 1961, 4).

2. Ягоди цієї рослини.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерен — де́рен іменник чоловічого роду шар ґрунту з травою дере́н іменник чоловічого роду кизил Орфографічний словник української мови
  2. дерен — I дер`ен-рену, ч., бот. 1》 Кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами; кизил. 2》 Ягоди цієї рослини. II д`ерен-рну, ч. Поверхневий шар ґрунту, вкритий травою і трав'янистими рослинами, густо пронизаний їхнім корінням. || Вирізані з цього шару пласти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Дерен — (Derain) Андре, 1880-1954, франц. маляр, представник фовізму (міські пейзажі) та кубізму; графіка, кераміка; скульптура; сценографія до балетів С.П. Дягілева. Універсальний словник-енциклопедія
  4. дерен — ДЕРЕ́Н (кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами), КИЗИ́Л, ШАЙТА́НОВЕ ДЕ́РЕВО заст. Цвів жовто дерен, кизил отой (А. Кримський). Словник синонімів української мови
  5. дерен — Дере́н, -ре́ну́, -ре́но́ві, на -ні́ (кислець) де́рен, де́рну, де́рнові (моріг) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дерен — Дерен, -рену м. раст. Кизилъ, Cornus mascula. Могилев. у. --------------- Дерен, -рну м. Дернъ. Черк. у. Зрівняв землю, покрив дерном, щоб ніхто не бачив, де полягли Гонти діти, голови козачі. Шевч. 204. Словник української мови Грінченка