1. Словник української мови в 11 томах

дерюжка

ДЕРЮ́ЖКА, и, ж., заст. Зменш. до дерю́га.

Коли Чайчиха увійшла до оселі, усі п’ятеро дітей лежали на полу й кутались в різне дрантя й дерюжки (Стельмах, Хліб.., 1959, 218).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дерюжка — дерю́жка іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. дерюжка — -и, ж., заст. Зменш. до дерюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дерюжка — див. рядно Словник синонімів Вусика