дехто
ДЕ́ХТО, де́кого, де́ким (прийм. звичайно відокремлюють частку «де» від займенника «хто» і стоять між ними), займ. неознач. Деякі люди, невелика група людей з числа інших.
Сидять собі [арештанти], розмовляють, А дехто й куняє (Шевч., II, 1953, 187);
Дехто з лібералів-поміщиків.. намагався використати творчість Остапа Вересая в своїх цілях (Тич., III, 1957, 155);
// Хтось (кого не хочуть називати).
Тобі усе, паньматко, смішки! А декому ні кришки: Тут думка неабияка Морочить козака (Гл., Вибр., 1957, 98);
Просто Саня подавала декому голос: я, мовляв, осьдечки! (Шовк., Інженери, 1956, 104).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дехто — де́хто займенник Орфографічний словник української мови
- дехто — ДЕХТО – ДЕ ХТО Дехто, декого, займ. Деякі люди. Дехто з давніх хліборобів і заспорить з Мироном (Панас Мирний); Серед гурту сонних дехто починає ворушитись, дехто підводиться (Леся Українка); Спереду кілька мужиків. Брудні й обірвані. Де в кого синяки (А. Літературне слововживання
- дехто — зай., деякі <�декотрі> люди; хтось, не знати <�невідомо> хто, бозна-хто, хтонебудь; хто-не-хто. Словник синонімів Караванського
- дехто — декого, деким, займ. неознач. Деякі люди, невелика група людей із загалу інших. || Хтось (кого не хочуть називати). Великий тлумачний словник сучасної мови
- дехто — ХТО-НЕ́БУДЬ (яка-небудь особа — байдуже хто — з певного ряду), ХТОСЬ, ДЕ́ХТО, ДЕ́КОТРИЙ (ужив. також при підкресленні обмеженої кількості осіб з групи, спільної за якоюсь ознакою). Словник синонімів української мови
- дехто — Де́хто, де́кого, де́кому, з де́ким і де́ з ким, на де́кім і де́ на кім Правописний словник Голоскевича (1929 р.)