джигунчик

ДЖИГУ́НЧИК, а, ч., розм. Те саме, що джигуне́ць.

*Образно. Метелик, джигунчик веселий, .. до бульбашки злегка торкнувся крильцем (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me