1. Словник української мови в 11 томах

дзюркотливий

ДЗЮРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який постійно дзюркотить.

Потім він звернув на вузьку стежку, що пробігала вздовж дзюркотливого струмка (Галан, Гори.., 1956, 34);

// перен. Який нагадує собою звуки дзюркотання струмка, фонтана; щебетливий.

Жінка засміялась дрібним дзюркотливим смішком (Донч., V, 1957, 435).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дзюркотливий — дзюркотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дзюркотливий — -а, -е. Який постійно дзюркотить. || перен. Який нагадує собою звуки дзюркотання струмка, фонтана; щебетливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дзюркотливий — Дзюркотли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дзюркотливий — Дзюркотливий, -а, -е Журчащій. А пт. водо дзюркотлива, течи із ставка. К. Досв. 159. Словник української мови Грінченка