1. Словник української мови в 11 томах

диба

ДИ́БА¹, и, ж., іст.

1. Середньовічне знаряддя катувань.

— На палю! — князь зикнув та шаблею брязь! — До палі ще пекло і диба! (Стар., Поет. тв., 1958, 213);

3 диби Покуту зняли [шляхтичі] ледь живого (Панч, III, 1956, 426).

2. перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта.

Ой на руки кайдани, А на ноги диби, — Хотять ляшки сіромаху До світа згубити (Укр.. думи.., 1955, 69);

[Чопорій:] Бери його, веди, мосьпа-неньку, і забий в диби, щоб не втік! (Кроп., V, 1959, 139).

ДИ́БА² див. ди́би.

ДИ́БА³, присл. Те саме, що ди́бом.

◊ Ди́ба става́ти (ста́ти) — те саме, що Ди́бом става́ти (ста́ти) ( див. ди́бом).

Як скочить Лев — аж диба стала грива… На Вовка бідного насів (Гл., Вибр., 1957, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диба — ди́ба 1 іменник жіночого роду знаряддя катувань ди́ба 2 іменник жіночого роду одна з двох жердин з набитими на них приступками, на які стають і ходять, переставляючи жердини частіше вживається у множині ди́ба 3 прислівник дибом незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. диба — ДИБКИ пр., (ставати) цапа, дибом, сторч, сторчма, стійма, дубом, дуба, дубала, навдибки. Словник синонімів Караванського
  3. диба — I -и, ж., іст. 1》 Середньовічне знаряддя катувань. 2》 перев. мн. Колода, яку накладали на ноги або руки арештанта. II див. диби. III присл. Те саме, що дибом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. диба — (катів.) колода, катівня Словник чужослів Павло Штепа
  5. диба — див. сторчма Словник синонімів Вусика
  6. диба — хоч на ди́бу, зі сл. гото́вий. На будь-які випробування, неприємності; на все. Заради своєї Ліни батько готовий хоч на дибу, нічого для неї не шкодує (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  7. диба — КОЛОДКИ́ (КОЛО́ДКА рідше) (масивні дерев'яні пристрої, які надівали колись на ноги, руки й шию в'язня), КОЛО́ДИ (КОЛО́ДА рідше), ДИ́БИ (ДИ́БА рідше) (на руки або ноги). Словник синонімів української мови
  8. диба — Опорний стовп колодязного журавля. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. диба — Диба нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21. Словник української мови Грінченка