1. Словник української мови в 11 томах

дивакуватий

ДИВАКУВА́ТИЙ, а, е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; трохи дивний.

Завжди.. існувало два Кузьмичі — один домашній, а другий біля мартена. Домашній був трохи дивакуватим, зі своїми химерами та примхами (Руд., Вітер.., 1958, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дивакуватий — дивакува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дивакуватий — -а, -е. Який своєю поведінкою, вчинками викликає здивування; трохи дивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дивакуватий — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови