1. Словник української мови в 11 томах

димати

ДИ́МАТИ, аю, аєш, недок., діал. Дути міхом; качати.

Не раз коваль велів мені або міхом димати, або молотом ударити (Фр., II, 1950, 344);

-Гей-гей, Андрусю! Ану димай, димай!.. Та поволі, поволі, поки розгориться! — кинувся заклопотано Яць, глянувши на згасаюче горно (Кол., Терен.., 1959, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. димати — Ди́мати: — піддувати вогонь ковальським міхом [2;XIII] ди́мати: дуть мѣхомъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. димати — ди́мати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. димати — -аю, -аєш, недок., діал. Дути міхом; качати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. димати — ди́мати 1. швидко йти (ст) 2. їхати (велосипедом)(ст) 3. шк. підказувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. димати — Димати, -маю, -єш гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! Н. Вол. у. За циганом, за його сином тра рано встати. мішком димати. Гол. II. 688. Словник української мови Грінченка