1. Словник української мови в 11 томах

дина

ДИ́НА, и, ж. Одиниця виміру сили в механіці.

За одиницю електричного заряду приймають такий заряд, який діє у вакуумі на рівний йому заряд, що перебуває на віддалі одного сантиметра, з силою в одну дину (Курс фізики, III, 1956, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дина — ди́на (від грец. δυναμις – сила) одиниця сили в СГС системі одиниць, тобто сила, яка масі 1 г надає прискорення 1 см/сек2. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. дина — -и, ж., заст. Одиниця виміру сили в механіці; під дією сили в одну дину тіло масою в 1 г набуває прискорення 1 см/с2 (1 dn = 10-5 Н). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дина — ди́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови