династичний
ДИНАСТИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до дина́стія.
Європейська і всесвітня війна має яскраво визначений характер буржуазної, імперіалістичної, династичної війни (Ленін, 21, 1950, 1);
Молодший Вільгельм залишався.. без династичних перспектив, тому й претендував посісти трон бодай українського короля (Смолич, Мир.., 1958, 86).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- династичний — династи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- династичний — -а, -е. Прикм. до династія. Великий тлумачний словник сучасної мови
- династичний — Династи́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)