1. Словник української мови в 11 томах

диференціювання

ДИФЕРЕНЦІЮВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. диференціюва́ти і стан за знач. диференціюва́тися; диференціація.

В міру диференціювання інструментів праці все більше й більше диференціюються і ті галузі виробництва, де ці інструменти виготовляються (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 355);

Істотні порушення [умовних рефлексів космонавта] спостерігались при диференціюванні подразників і в досліді із застосуванням умовного гальма (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 12).

2. Знаходження похідної або диференціала в математичному аналізі.

Правило диференціювання складної функції двох змінних.. аналогічне правилу диференціювання складної функції однієї змінної (Курс. мат. анал., II, 1956, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. диференціювання — диференціюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. диференціювання — -я, с. 1》 Дія за знач. диференціювати і стан за знач. диференціюватися; диференціація. Диференціювання цін — встановлення різних ринкових цін на один і той же товар. 2》 Знаходження похідної або диференціала в математичному аналізі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. диференціювання — диференціюва́ння операція знаходження диференціалів або похідних функцій. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. диференціювання — Обчислення похідних функції. Універсальний словник-енциклопедія
  5. диференціювання — Диференціюва́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)