1. Словник української мови в 11 томах

дифірамбічний

ДИФІРАМБІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до дифіра́мб 1.

Чую, що таки не видержу і впаду в ліричний, дифірамбічний тон і, замість аналізувати, почну оспівувати свого героя (Фр., III, 1950, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дифірамбічний — дифірамбі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дифірамбічний — -а, -е. Прикм. до дифірамб 1). Великий тлумачний словник сучасної мови