1. Словник української мови в 11 томах

днювальний

ДНЮВА́ЛЬНИЙ, ного, ч. Військовослужбовець добового наряду, який призначається для допомоги черговому підтримувати порядок, охороняти приміщення, майно і т. ін. у своїй частині.

Він обернувся, щоб сказать Уже похмуро, сухувато: — Днювальний! Завтра рівно в п’ять Курсантів треба вам підняти!.. (Шер., Щастя.., 1951, 188);

Побачивши командира частини, днювальний кинувся було йому назустріч з наміром подати команду «струнко» і доповісти (Ткач, Крута хвиля, 1956, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. днювальний — днюва́льний іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. днювальний — -ного, ч. Військовослужбовець добового наряду, який призначається для допомоги черговому підтримувати порядок, охороняти приміщення, майно і т. ін. у своїй частині. Великий тлумачний словник сучасної мови