1. Словник української мови в 11 томах

дніти

ДНІ́ТИ, дні́є, недок., безос. Наставати, розпочинатися (про день); розвиднятися, сіріти.

Гості роз’їхались вже, як дніло надворі (Н.-Лев., І, 1956, 322);

На сході починало дніти (Гур., Наша молодість, 1949, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дніти — дні́ти дієслово недоконаного виду безос. Орфографічний словник української мови
  2. дніти — Розвиднятися, світати, сіріти, ід. благословлятися на світ. Словник синонімів Караванського
  3. дніти — дніє, недок., безос. Наставати, розпочинатися (про день); розвиднятися, сіріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дніти — див. розвиднятися Словник синонімів Вусика
  5. дніти — СВІТА́ТИ безос. (про настання світанку, ранку), РОЗВИДНЯ́ТИСЯ, РОЗВИ́ДНЮВАТИСЯ, СІРІ́ТИ, ДНІ́ТИ, РОЗСВІТА́ТИ, РОЗСВІТАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЗОРІ́ТИ, ЗОРЯ́ТИ розм., МРІ́ТИ. — Док.: розвиднитися, розсвіну́ти, посвітлі́ти, посвітлі́шати. Словник синонімів української мови
  6. дніти — Дні́ти, дні́є, дні́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. дніти — Дніти, днів гл. безл. Свѣтать. Стало вже дніти, як ми рушили. Н. Вол. у. Іде козак од дівчини — починає дніти. Чуб. V 53. Уже дніє. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка