1. Словник української мови в 11 томах

добавляти

ДОБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОБА́ВИТИ, влю, виш; мн. доба́влять; док., перех. і без додатка, розм. Те саме, що додава́ти 1-3.

Вітер тихо промовляє, Жалю серцю добавляє (Гл., Вибр., 1951, 119);

— Осюди солі добавте… Сюди перцю… А ось осюди — гірчички… (Ковінька, Кутя.., 1960, 59);

— Я сам трохи помилився, посилаючи вас у Вишнівку — добавив він стиха (Вас., І, 1959, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добавляти — добавля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. добавляти — -яю, -яєш, недок., добавити, -влю, -виш; мн. добавлять; док., перех. і без додатка, розм. Те саме, що додавати 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. добавляти — Додавати, додати, пододавати, надавати, надати, понадавати, придавати, придати, попридавати, докладати, докласти, подокладати, накладати, накласти, понакладати, прикладати, прикласти, поприкладати, доточувати, доточити, подоточувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. добавляти — див. пиячити Словник синонімів Вусика
  5. добавляти — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. добавляти — Добавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. добавити, -влю, -виш, гл. Добавлять, добавить, прибавлять, прибавить. Словник української мови Грінченка