добитий

ДОБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доби́ти.

Ворог ще далеко не добитий, І, значить, треба ще його добить (Бажан, Роки, 1957, 213);

// доби́то, безос. присудк. сл.

*Образно. Світе ясний! Світе тихий!.. За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті.. Багряницями закрито І розп’ятієм добито? (Шевч., II, 1953, 344).