добронравний
ДОБРОНРА́ВНИЙ, а, е, заст. Лагідний, стриманий, покірний.
Інститут [Глухівський учительський інститут до революції) виховував добронравних, ..наївних учителів для вищих початкових шкіл (Довж., І, 1958, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добронравний — Обичайний Словник чужослів Павло Штепа
- добронравний — див. вихований Словник синонімів Вусика