1. Словник української мови в 11 томах

довгастий

ДОВГА́СТИЙ, а, е. Який має видовжену форму; у якого довжина більша за ширину.

Зелені закруглені й довгасті гори піднімаються все вище та вище (Н.-Лев., II, 1956, 388);

Шелестіла довгастими листочками верба (Ю. Янов., І, 1958, 328);

З’явився єфрейтор з довгастим гостробородим обличчям (Руд., Вітер.., 1958, 50).

∆ Довга́стий мо́зок — нижній (задній) відділ головного мозку хребетних тварин і людини, що переходить у спинний мозок.

Довгастий мозок у дітей уже на час народження цілком розвинений і дозрілий у функціональному відношенні (Шк., гігієна, 1954, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довгастий — довга́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довгастий — -а, -е. Який має видовжену форму; у якого довжина більша за ширину. Довгастий мозок — нижній (задній) відділ головного мозку хребетних тварин і людини, що переходить у спинний мозок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. довгастий — див. довгий Словник синонімів Вусика
  4. довгастий — ДОВГА́СТИЙ (у якого довжина більша за ширину), ВИ́ДОВЖЕНИЙ, ВИ́ТЯГНЕНИЙ, ВИ́ТЯГНУТИЙ, ПОДО́ВЖЕНИЙ, ДОВГУВА́ТИЙ, ПОДОВГА́СТИЙ, ПРОДОВГА́СТИЙ, ПРОДОВГУВА́ТИЙ, ЛІНІ́ЙНИЙ спец., ПОДОВЖА́СТИЙ діал.; ОВА́ЛЬНИЙ (заокруглений). Словник синонімів української мови
  5. довгастий — Довга́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)