доглядач
ДОГЛЯ́ДА́Ч, догля́дача́, ч.
1. Особа, що доглядає за ким-, чим-небудь.
Князь Чолак уподобав його так, що настановив доглядачем над усім в палаці та над усіма своїми палацами (Н.-Лев., III, 1956, 299);
Доглядачі худоби розгорнули в радгоспі соціалістичне змагання за дострокове виконання взятих на себе зобов’язань (Рад. Укр., 26.III 1950, 1).
2. дорев. Службовець, який наглядав за чим-небудь, завідував чимсь.
— Ану, живо один з другим! Рушайтеся! Рушайтесяі — покрикали панські доглядачі (Фр., III, 1950, 271);
З своєї брички Тарас почув переговори візника і, мабуть, станційного доглядача (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 332).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- доглядач — догля́да́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- доглядач — [догл'адач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і /-чу, кл. -чу, мн. -ч'і, -ч'іў і [догл'адач] -ача, ор. -ачем, м. (на) -ачев'і /-ачу, мн. -ач'і, -ач'іў Орфоепічний словник української мови
- доглядач — доглядача, ч. 1》 Особа, що доглядає за ким-, чим-небудь. 2》 заст. Службовець, який наглядав за чим-небудь, завідував чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доглядач — див. вартовий; сторож Словник синонімів Вусика
- доглядач — НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за діяльністю, функціонуванням чого-небудь, завідує чимось), ДОГЛЯ́ДА́Ч, НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (про посади в дореволюційній Росії). Словник синонімів української мови
- доглядач — Догля́дач, -ча; -чі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доглядач — Доглядач, -ча м. Надзиратель, надсмотрщикъ. Словник української мови Грінченка